Saint Thomas, лютий 2026. Американські Кариби.

Це вже наша третя подорож на острови Карибського моря. І якщо дивитись на склад птахів, то великої різниці між ними немає. А ось стосовно всього іншого, то кожен острів, або група островів в составі окремої держави, відрізняються істотно. Про все це, і навіть трохи менше, я розповім в цій статті.

Cен Томас нас зустрів теплим повітрям, яскравим сонцем, запахом моря і вихлопних газів (це була парковка аеропорту), а також Івановим на великій машині. Він відвіз нас до будинку на самій вершині гори, з офіційно визнаним найкращим краєвидом на острові, де нас чекала жіноча частина родини наших кумів у кількості трьох осіб.

Щодня ми прокидались, пили каву і дивились на схід сонця з нашої тераси, в неймовірних кольорах, які неможливо передати камерою. Треба вчитись малювати, мабуть.

Наступного ранку я прогулявся біля дому, щоб зрозуміти які тут живуть птахи, і зустрів знайомі карибські види, включаючи Gray Kingbird, Pearly-eyed Thrasher, Bananaquit, Antillean Crested Hummingbird, Black-faced Grassquit, Zenaida Dove і, навіть зимуючого Northern Parula.

Black-faced Grassquit, самець і самка.

Antillean Crested Hummingbird

Northern Parula

Після цього ми вирушили на секретний пляж, обережно з'їхавши по крутій гірській бездоріжці під плач Ярославни. Пляж виявився дуже мальовничим і малолюдним. До речі, весь цей острів складається з гір, і всі місцеві дороги - гірські, покриття яких утримується в непоганому стані. Що ще цікаво, дорожній рух на Сен Томас лівосторонній, хоча машини з лівим кермом, такий собі американо-британський гибрид.

Пляж був гарний, але душа бьордвочера не може спокійно насолоджуватись морем, коли поруч з ним мангрові зарості і тропічний ліс. Я знайшов секретну стежку, по якій, не поспішаючи, ходив і роздивлявся місцевих, а також зимуючих птахів з Північної Америки, таких як: American Redstart, Northern Parula, Ovenbird, а також дрозда Swainsson's Thrush, який виявився дуже рідкісним видом на Вірджинських островах взагалі! еBird, звісно, не повірив і мені довелося детально описувати всі деталі, після чого спостереження було зараховано (цього разу я гуляв без камери).

Окрім півничних видів, і таких, що я побачив вчора, були Black-whiskered Vireo і колібрі Green-throated Carib, а на морі рибалили Brown Pelicans та Brown Boobies.

Brown Pelican

Brown Booby (сула біілочерева)

Після обіду вдома, ми поїхали на пляж під назвою Magens Bay, який був найближчий до нас, і який виявився найкращим пляжем на острові! Більш того, з цього пляжу починався найкращий на Сен Томасі бьорвочерський трейл, тобто, можна сказати, що я зірвав джекпот. 

Наш пляж вид зверху:

Трейл мені сподобався, він класично починався стежкою через мангрові зарості, а потім різко йшов угору, у сухий, а потім вологий тропічний ліс, з пальмами, ящірками, що стрибають з дерева на дерево, і крабами, що скатуються вниз по горі.

Приблизно так виглядає мангровий ліс:

А це гірська частина трейла:

Вид з оглядового майданчика, десь посередині гори:

На цьому трейлі, в цей самий день, я отримав два свої перші лайфери. Першим був папуга Brown-throated Parakeet, якого зазвичай спочатку чуєш, а потім, якщо пощастить, можна побачити. Окрім трейла, вони часто з'являлися на пляжі, і що цікаво, завжди тримались парами. Лише один раз мені вдалось їх побачити і якось сфоткати.

Лайфер номер два - Lesser Antillean Bullfinch. Цей птах належить до родини саякових, представники якої мешкають лише в неотропіках (центральна і північна Америка). Самець цілком чорний, за винятком червоного горла і підхвістя.

На наступний день ми запланували подорож до іншого острова, Сен Джон, який теж входить у склад Американських Вірджинських островів. Туди можна потрапити на паромі, разом із машиною. Сен Джон обіцяв бути дуже гарним, бо половина острову належить до національного парку, тобто менше людей, домівок, машин, і більше природи.

Острів виявився дійсно дуже зелений, пляжі шикарні, ось тільки одного дня на нього замало.

Краєвиди по дорозі до пляжу:

А це пляж, де ми провели більшість часу на Сен Джон:

Окрім природоспоглядання, в мене були конкретні плани по лайферах. І як це не дивно звучить, найкращий на цьому острові трейл по птахам знаходився поруч з найкращим пляжем на острові, який ми обрали за моєю рекомендацією ;)

Цей трейл робить коло навколо солоного озера, де я майже відразу помітив мого третього лайфера, American Flamingo! Цей птах колись був винищений у цій частині Світу, а потім успішно відновлений, і зараз він все частіше зустрічається, то тут, то там.

Не встигувши насолодитися зустріччю з фламінго, я помітив біля берега наступного лайфера, качок White-cheeked Pintail, які займались звичайними качиними справами. 

White-cheeked Pintail

Ура! Чотири лайфери з запланованих на цю подорож шести, в мене є! Залишилось два, це зозуля Mangrove Cuckoo та лісова горлиця Bridled Quail-Dove. Будемо шукати...

На озері, навколо якого цей трейл робив коло, я побачив ще декілька цікавих видів. Наприклад, найменьшу у світі пірникозу, Least Grebe (до цього бачив в Техасі), качку Ruddy Duck, куликів Black-necked Stilt та Spotted Sandpiper.

Black-necked Stilt

Повертаючись до парому, я випросив зупинку біля трейлу, на якому eBird обіцяв 80% вирогідність зустріти Bridled Quail-Dove. Це була доволі крута стежка у вологому лісі довжиною у декілька годин туди-назад. Я міг дозволити собі лише 20 хвилин, і нажаль, замість 80%, я отримав 20% вирогідності побачення з горлицею. Нічого, пошукаю її на Сен Томас.

Наступний день ми провели на нашому пляжі Magen's Bay, де я, з самого ранку, знайшов Mangrove Cuckoo! Мені не вдалося її побачити, тільки почути, після чого, з подвійним натхненням, я поліз у гору на пошуки останнього лайфера. Як я не видивлявся і не прислухався, ні в цей день, ні у всі наступні, з Bridled Quail-Dove мені не щастило. Зозулю чув ще декілька разів, а горлицю чомусь ні.

До речі, біля моря теж було завжди цікаво. Майже постійно в полі зору Brown Boobies чи Magnificent Frigatebirds. А стосовно пеліканів, так ті взагалі полювали на рибу не звертаючи увагу на людей, пролітаючи в метрі над головой або плюхкаючись в воду прямо біля тебе. Інколи було трошки страшновато.

Сули, як і пелікани, спокійно рибалили поміж людей.

Magnificent Frigatebird

Також, на березі були присутні наступні види: 

American Kestrel

Pearly-eyed Thrasher

Antillean Crested Hummingbird

Zenaide Dove

Brown-throated Parakeet

Майже вечір, тут світовий день з 6 до 6.

Наша хатинка ховається на самій вершині гори, біля правої антени.

Як гнеться шия у фламінго!

Просто приємний кадр.

Підсумую коротко відчуття від подорожі на Американські Вірджинські острови. Стосовно птахів, я отримав приблизно те, на що розраховував, або сподівався. Я зустрів 5 лайферів з 6 можливих, провідав старих знайомих карибських птахів, мав можливість бьордити скільки хотів, за що окрема подяка дружині і друзям.

Стосовно відпочинку на острові, то я отримав більше, ніж очікував. Під час планування відпустки у мене склалося таке враження про Сен Томас: маленький острів з купою туристів, гарним сервісом, але величезними цінами на все. В принципі, так воно й було, але ці купи туристів з круїзних лайнерів тримались відведених для них зон (лежаки на пляжах, сувенірні магазини, центр міста), і ми їх успішно оминали.

Якщо триматись цієї стратегії, то острів стає не таким вже й маленьким для тижня відпочинку. Дороги відносно гарні, якщо у вас висока машина і нема проблем з лівостороннім рухом. Весь острів - це гори, тобто всі дорогі - постійний гірській серпантин. Ціни високі, але вони такі на усіх карибських островах, бо практично все завозиться з материка, включаючи заможніх американських туристів.

До речі, я зрозумів, чому Сен Томас так подобається саме американцям (відгуки європейців менш захопливі). Місцевий сервіс побудований таким чином, щоб все було як у штатах, але відчувалось, що ви десь на Карибах. Така сама мова, їжа, гроші, продукти, машини, ресторани. Мені цей острів нагадав Флоріду, за винятком ландшафту: замість болот - гори.

Ще з позитиву - природа. Завдяки виключно гірському ландшафту, мешканці острову не повирубали в минулому всі ліси на сільхоз угіддя, як це зробили на Барбадосі, а лише невелику їх частину, яка змогла з часом відновитися. Тому зараз, і Сен Томас і, особливо, Сен Джон щедро вкриті аборигенним тропічним лісом. Це можна помітити на моїх світлинах, як на цієї, що нагадує про незабутні ранкові хвилини на нашої терасі:

Я дуже вдячний тим, хто зробив цю подорож реальністю: моїй дружині і моїм кумам Івановим, а ще, ми бачили під водою морських черепах! Величезних, з рибами-прилипалами на спинах!