Puerto Rico, 12-18 Feb 2023. Ми амор и корасон. Частина 3.

Отже малята, зараз я вам розповім про пригоди піратів на острові скарбів. Як відомо, пірати нападали на інших піратів (а які ще моряки були в ті часи?), кидали тих у море, а все, що було коштовне на кораблі, забирали собі, і називали це скарбами.

Оскільки піратам більш нічого було робити, цих скарбів в них збирались ціли купи. І що з усім тим добром робити? Не викидати ж? Ось вони і закопували скарби у пісок, переважно у скринях.

До чого я все це тут пишу? А для того, щоб ви зрозуміли, що не в грошах щастя. Це прекрасно знали пірати Карибського моря, які знаходили справжнє щастя тут, в Пуерто Ріко. Його ім'я не ром, як ви дійсно подумали, а кокос!

Кокоси тут усюди. Вони на землі, на піску і на асфальті. Вони на пальмах і під пальмами, вони плавають в океані і падають з неба. Але, найпомітніше те, що з кокосів зроблена вся іжа, всі напої і майже все взагалі. Приблизно так, як в Канаді все зроблено з дерева. І це добре!

У минулій частині я обіцяв вам пригоду на шляху до Cabo Rojo. Але, нам пощастило, ми доїхали майже до кінця - до бажаного пляжу треба було пройти всього пів години. Цей півострів входить у склад природоохоронної території, зі схожою назвою, Refugio Nacional de Vida Silvestre de Cabo Rojo. Він приваблює не тільки бьордвочерів, але й достатну кількість пересічної публіки.

Перших - за рахунок ідеального біотопу для усіх видів водно-болотних птахів, від куликів до мартинів (яких тут нема), і від качок до чапель. А останніх (не бьорвочерів) - за рахунок мальовничих пейзажів, пляжів і крабіків.

Дуже гарна місцевість, але спекотно, якщо ти під сонцем, навіть вітер не освіжає. Саме тут я зрозумів, чому краби весь час тримаються своїх переносних домівок.

На цьому фото звичайний краб:

А на цьому - неформал :)

Почувши конструктивну критику моїх рецензентів про те, що в другій частині було занадто тексту про птахів, але мало лірики, я вирішив в третій частині писати ще більше про птахів. А тим, кому це не цікаво, можуть на 10 хвилин заплющити очі. Я скажу, коли можна їх розплющити.

Так ось, більшість території цього півострову займають великі мілководні гіперсолоні лимани, на яких, згідно з путівником, мали пастися мільйони куликів. Я відразу запідозрив, що це брехня, бо мало хто з птахів любить гіперсолону воду. Ось, до речі, на наступному фото можно побачити ці водойми, позаду пляжу.

Так і сталося, більшість птахів знаходились на невеличкіх водоймах через дорогу. Хоча, може вони теж були гіперсолоні? Я хотів спробувати, але жінка не дозволила, щоб я не перебив апетит.

Що цікаво, кулики масово з'явились тільки під вечір, майже у сутінках. Я не знаю чому так, може вони вдень відпочивають десь ще, а сюди прилітають на сніданок і вечерю... Проте, повернемось туди, де ми приїхали на парковку і вийшли з автівки, щоб рушити на пляж.

І ось тут я побачив на проводі чергового лайфера:

25. Venezuelan Troupial

Дуже яскравий птах, який є інтродуцентом, його десь в дев'ятнадцятому сторіччі завезли сюди, і він залишився тут жити. Весь час перебування в Cabo Rojo ми його бачили і чули.

Наступного лайфера я побачив по дорозі на пляж. Велика чапля летіла в небі, але незвичної форми - її шия  не була складена, як у великой чепури чи Great Blue Heron. Я зробив декілька фото і вже вдома, в Toronto, зрозумів хто це був:

26. Tricolored Heron

Це була одна з тих чапель (пам'ятаєте?), яких я вирішив обов'язково побачити в Пуерто Ріко!

Бінго!

Далі почали траплятись кулики: зграйка з приблизно 50 Western Sandpipers, з вкрапленням Least Sandpipers та Semipalmated Sandpipers.

Потім, невеличка група з одного Тулеса, декілька Камнешарок і ще декілька Least Sandpipers.

Взагалі я там побачив одинадцять видів куликів, або, як їх називають в Америці, Shorebirds.

Весь час в полі зору були Snowy Egrets.

Як тільки ми дійшли до пляжу, я відпросився на годинку побродити по околицях. Як я вже казав, було спекотно, але колоритно.

По дорозі, окрім ігуан, траплялись птахи. Над головою - пелікани, Magnificent Frigatebirds та грифи-індички. Над морем - Brown Booby та Royal Tern. В деревах та кущах - Bananaquits, Gray Kingbirds, Puerto Rican Flycatchers, Venezuelan Troupials, Northern Mockingbirds, Yellow Warblers та хтось ще, кого я чув, але не зміг визначити.

Та нарешті, я побачив чергового лайфера, ендеміка Пуерто Ріко. 

27. Lesser Antillean Pewee

Інша назва цього птаха - Puerto Rican Pewee, і воно мені більш подобається, але я користуюсь систематикою ebird, а там він існує під назвою Lesser Antillean Pewee. Ну, і нехай. Фото птаха я зробити не встиг, тільки побачив цю невеличку мухоловку, характерного темно-рожевого кольору, у польоті. Замість неї, ось фото якоїсь ящірки.

Як ви можливо помітили, зараз вже кожен новий вид потребує певних зусиль, зовсім не так, як було в перші дні. 

Потім я повернувся в колектив, ми посиділи на пляжі з крабами, випили бутилку пива, і пішли до машини, бо вже вечоріло.

На зворотньому шляху куликів було набагато більше, ніж вдень. І дуже цікавий видовий склад: тут були Willet, Short-billed Dowitchers, Black-necked Stilts та інші.

Я в черговий раз зупинився, безнадійно відставши від моїх попутників, щоб продивитись в бінокль скупчення корчів з гіперсолоного боку дороги. І ось, друге Бінго! Моє втомлене око, якимось дивом, помітило маленьку темну чаплю серед тих корчів.

28. Little Blue Heron

Так, це вона - друга з двох чапель, в яких я влучив одним кокосом! Красуня. Або красень. Або, ще не визначився :)

Після Cabo Rojo ми повечеряли, а потім поїхали до нової хати, той, що в горах. Думаю всі знають атракціон американські гірки, а більшість на них каталась, в Лунапарку, наприклад. Так ось, уявіть собі таку ж автомобільну дорогу, по ширині теж, але в повній темряві. Тільки вона довше, із зустрічними машинами, а ти за кермом. Є що згадати...

Наступний, передостанній день, ми вирішили присвятити пляжам. Тобто, спробувати щось новеньке :) Ми почали з західного узбережжя, де все буле ідеально, але не було кави.

Відшукавши каву, ми також пообідали, і вирішили піднятись на північ, на Атлантичну сторону острова. Але там, океан зустрів нас таким сильним вітром, що попляжити не вдалось, нас звідти просто сдуло, добре, що не в море. Хвилі вражали!

А потім я сказав: "Баста! Досить пляжів! Робить що бажаєте, але зараз ми їдемо за White-tailed Tropicbird! А потім, знову на пляж. Я вирішив!" Або, приблизно так :)

І ми поїхали на Guajataca Cliffs, дуже мальовничі обриви, де мій путівник майже гарантував побачити цього чудового птаха. Ось воно:

Хочете вірте, хочете ні, але все вдалося. Кліфи були гарні, всім сподобалось, White-tailed Tropicbirds були на місці, як мінімум два птаха я побачив. До речі, це дуже цікавий птах, він схожий на крячка, але значно більший і з дооовгим хвостом.

29. White-tailed Tropicbird

Нагадаю, що це був ще один птах з обов'язкового супового набору Пуерто Ріко. Залишались два види, а часу майже нічого. 

Ще парочка світлин з цього кліфу. Гарне місце, рекомендую, там є також трейл, де можна знайти інших птахів.

Далі нас чекав останній на сьогодні пляж, а потім, прощальна вечеря з дарами моря, коктейлями і собаками.

Зроблю я мабуть, ще одну перерву, бо третя частина вже вийшла завелика, а в нас залишився ще один день, а також, треба підсумки, та аналітику зі статистикою... Вистачить на гарний фінальний епізод (з хепі енд, звичайно).

Отже, скоро знову зустрінемось!

Дякую за увагу!